Забуттю не підлягає

Згадайте нас - бо ми колись жили.
Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно. 

  Пам’ять людей про голодомор тривалий час каралась смертю. Важко було мовчати, але мовчали. Людську пам’ять було взято під конвой. На роки, на десятиліття... Страшне приневолене мовчання... Довго чекали, але дочекались, коли ожила, проснулась людська пам’ять, розверзлись її глибини і заговорили вуста тисяч, мільйонів свідків трагедії, віддаленої від нас десятиліттями.       

 26 листопада о 16:00 учасники навчально-виховного процесу запалили свічки в знак вшанування пам'яті безневинно померлих українців у 1932-1933 роках. 

 Учні ліцею створювали символ Голодомору квітку Незабудку, малювали малюнки, які були присвячені цій жахливій події. 

 "Хронометр незабутнього"  торкнувся душі кожного. Мовчазним висновком, що ятрив душі і пломенів у очах учасників історичних уроків яскріло: "Хай не повторяться ніколи жахіття Голодоморів!".