Поволі падає золоте листя і вкриває задуману землю розкішним пухнастим килимом, у якому ніби загубилися ваші ніжні посмішки, любі вчителі. Вони, як маленькі натомлені сонця, наповняють ваші очі радістю, дорогі наші вчителі. І це золото, дароване вам щедрою осінню належать вам, наші педагоги.
Осіннє небо, вмите журавлями,
Осіннє свято – тихе і святе.
Учителько! Ви – світлий образ мами,
Дитячих доль відлуння золоте.